Живі свідки історії: у Кривому Розі привітали останніх фронтовичок Другої світової

День пам’яті та перемоги над нацизмом 8 травня став приводом для вшанування Марії Федорівни Шевцової та Любові Олексіївни Михайленко. Сьогодні це єдині жінки в Кривому Розі, які особисто брали участь у бойових діях Другої світової війни. Усього в місті зараз мешкає близько 1,5 тисячі ветеранів тієї епохи.

Любов Михайленко народилася в родині військового медика в 1930 році. Війна наздогнала її під Ленінградом, де дівчина втратила матір та рідного брата. Вона стала санітаркою в батьківському госпіталі, а згодом вирушила на Далекий Схід. До Кривого Рогу ветеранка повернулася лише навесні 1946 року. Після школи вона присвятила життя роботі лаборантом у Держінспекції з якості залізних руд. Жінка виховала двох синів, має онуків та правнучок. Один із її нащадків зараз захищає Україну на Харківському напрямку. Це справжній зв’язок поколінь.

Любов Олексіївна Михайленко розповіла: «Я працювала у воєнному госпіталі. Цей госпіталь був сформований у Нікополі. Спочатку ми були там, де проходили бої та підбирали поранених. Потім опинилися в Карело-Фінській РСР, а згодом вирушили на Далекий Схід, адже там також тривав фронт – війна з Японією. Майже місяць у товарному вагоні добиралися до Далекого Сходу. Моя мама померла, а тато був старшим лейтенантом, кадровим офіцером. Я залишилася одна і солдати забрали мене до тата у госпіталь. Так ми разом із фронтом і пересувалися. Я доглядала за пораненими, майже не відходила від них. Коли дізналися про перемогу, радості було стільки… Ми зрозуміли, що це вже кінець, що ми вільні».

Марія Федорівна Шевцова готується відзначити свій 102-й день народження. Її біографія — це поєднання фронтових випробувань та багаторічної розбудови рідного міста. Вона залишається живою легендою для всієї громади. Місто пишається героїнею. Весь шлях ветеранки був присвячений служінню людям.