«Я хочу, щоб у кожної тваринки був свій дім»: історія котоготелю у Павлограді

У Павлограді на Дніпропетровщині волонтерка Тетяна Близниченко створила унікальний притулок для котів, який називає «котоготелем». Тут нині мешкає понад сто врятованих тварин — більшість із них евакуйовані із зони бойових дій або прифронтових територій. Частину пухнастих привозять військові, інші — волонтери та місцеві жителі.

Тетяна розповідає, що заснувала свій притулок шість років тому, коли почала рятувати покинутих і травмованих котів. Зараз у котоготелі живуть як місцеві підопічні, так і тварини, що пройшли через війну. Одну з них, кішку Сіму з Торецька, евакуювали волонтери майже рік тому — виснажену та налякану. Тепер Сіма одужала, і для неї шукають нову родину.

«Привозять у дуже занедбаному стані. Всі вони хворі, спершу лікуємо, потім стерилізуємо. Лише після цього можемо прилаштовувати — тому процес тривалий», — розповідає Тетяна.

Понад 70 котів у притулку — евакуйовані з Донеччини. Волонтерка зазначає, що військові часто самі привозять тварин, яких підгодовують на позиціях. Так, нещодавно до неї доставили кошенят віком від двох до чотирьох місяців із району Покровська. Бійці врятували їх просто з передової й вигодували власноруч.

«Якщо звертаються військові — я не відмовляю. Хоч місця вже обмаль, але для таких цілей будую новий будинок для котів», — каже Близниченко.

У котоготелі живуть також і тварини, врятовані в самому Павлограді. Один із них — кіт Барсік, якого знайшли без вуха, з поламаними лапами та опіками. Його принесли люди, що підгодовували вуличних тварин. Після тривалого лікування Барсік відновлюється й поступово звикає до життя серед інших котів.

Попри труднощі, Тетяна не втрачає оптимізму. Каже, що найважче не доглядати за тваринами, а знайти для них добрі руки.

«Я хочу, щоб у нас не було безпритульних тварин. Щоб кожна мала свого хазяїна, свій дім. Це моя найбільша мрія», — зізнається волонтерка.

Котоготель у Павлограді існує завдяки небайдужим людям — місцевим жителям, волонтерам та військовим, які допомагають їжею, ліками й будматеріалами. Для багатьох врятованих котів це місце стало першим безпечним домом після війни.