Мезозой на стінах підземки: у дніпровському метро знайшли рештки прадавніх істот

Стіни дніпровського метрополітену роками приховували таємницю, вік якої сягає сотень мільйонів років. На станції «Покровська» уважні пасажири помітили унікальні артефакти – скам’янілі рештки давніх молюсків, вмонтовані прямо у мармурове оздоблення перону.

Першим на незвичайні візерунки звернув увагу блогер Артем Костюк, який досліджує історію метро. Виявилося, що пасажири щодня проходять повз амонітів – головоногих молюсків із характерними закрученими мушлями. Ці істоти панували в океанах планети ще 250 мільйонів років тому і зникли одночасно з динозаврами.

Секрет такої знахідки криється у походженні каменю. Станцію оздоблювали мармуром із відомого Новоселицького родовища, що на Закарпатті. Саме цей матеріал використовували і для київської станції «Університет», яка також славиться своїми доісторичними «мешканцями». Колись територія сучасного Закарпаття була дном глибокого моря, де й накопичувалися ці органічні рештки.

Цікаво, що про таку особливість інтер’єру не здогадувалися навіть фахівці, які десятиліттями опікуються станцією. Як зазначив Артем Костюк, під час будівництва на текстуру каменю дивилися лише як на будівельний матеріал. Навіть прибиральники, які роками мили ці стіни, не помічали у розводах мармуру обриси стародавнього життя.

У самому КП «Дніпровський метрополітен» на запит журналістів відреагували із зацікавленням. Керівництво підтвердило, що використання закарпатського мармуру було закладено у проєктній документації ще за часів спорудження об’єкта. Тепер, коли «дивні візерунки» ідентифікували як наукову цінність, ставлення до них змінилося.

У метрополітені пояснили природу знахідок:

• На полірованих зрізах плит чітко видно спіральні контури мушель.
• Порожнини колишніх молюсків за мільйони років заповнилися мінералами, що створило неповторний малюнок.
• Вік цих екземплярів завершується межею у 66 мільйонів років тому, коли амоніти остаточно вимерли.

Адміністрація підземки вже розглядає можливість перетворити станцію на своєрідну освітню локацію. Найімовірніше, місця, де контури доісторичних мушель збереглися найкраще, будуть позначені спеціальними вказівниками – щоб кожен пасажир міг на власні очі побачити відбиток епохи, коли на Землі ще не було людей.