Автор 
Дніпровсько-Орільський природний заповідник, що охоплює 3700 гектарів заплав Дніпра та Орелі, залишається острівцем дикої природи, де під суворою охороною перебувають рідкісні екосистеми. Тут знайшли прихисток тисячі представників фауни, серед яких 190 видів птахів та 45 видів риб, а флора налічує близько 800 різновидів рослин.
Про виклики воєнного часу та особливості життя заповідного лісу в зимовий період розповів Олександр Пономаренко, старший науковий співробітник наукового відділу установи. Його свідчення допомагають зрозуміти, як заповідник адаптується до нових реалій.
Унікальність ландшафтів та біорізноманіття заплав
Попри відносно невелику площу, територія заповідника є критично важливою, адже вона зберігає останні фрагменти заплавних лісів Дніпра. Шлях через лісові масиви, що колись були частиною заплави річки Протовча, за кілька кілометрів виводить до дніпровських плавнів.
Колишня протока протовчанських плавнів з часом ізолювалася та заросла очеретом. Хоча на перший погляд це місце здається непоказним, воно є ідеальним середовищем для розмноження амфібій. Зокрема, тут мешкає рідкісна для області сіра (звичайна) ропуха, зелена ропуха та часникова жаба, яка за зовнішнім виглядом нагадує напівропуху.
Окрім вологих ділянок, заповідник має і зовсім інші ландшафти – справжні піщані бархани з напівпустельною рослинністю. Це спадок доісторичного океану Тетіс, на місці однієї з проток якого утворилися масиви піску. Свій внесок зробив і Дніпро, намиваючи піщані наноси під час масштабних повеней у минулому.
Сьогодні відкриті ділянки луків стикаються з проблемою заростання тереном та аморфою кущовою. Ця родичка акації, що квітне темно-фіолетовими сережками, активно поширюється територією, змінюючи вигляд заповідних територій.
Життя дикої фауни заповідника
Тваринний світ заповідника вражає своєю щільністю. Наразі тут зафіксовано такі показники чисельності великих ссавців:
- близько 150 особин європейської сарни;
- до 70 голів дикого кабана;
- приблизно 30 плямистих оленів.
Дрібніших мешканців рахують тисячами – це лисиці, єнотоподібні собаки, борсуки, а також представники родини кунячих: ласки, горностаї та лісові тхори. Загалом за понад тридцятирічну історію спостережень тут виявили 1500 видів комах та сотні видів водних безхребетних.
Зимовий ліс перетворюється на книгу слідів. На снігу можна побачити “ланцюжки” відбитків зайця, який взимку змушений заходити глибше в хащі, щоб ласувати корою дерев, хоча дубова кора для нього надто гірка. Поряд зустрічаються великі сліди кабанів та дрібні цяточки – сліди мишоподібних гризунів, які вискакують на поверхню зі своїх підніжних лабіринтів.
Науковці навчилися визначати свіжість слідів за станом підмерзлих країв. На жаль, поруч із дикими тваринами часто помічають сліди бродячих псів. Вони стають серйозною загрозою, оскільки зграями полюють на сарн та оленів безпосередньо в межах охоронної зони.
Вплив бойових дій та енергетичної кризи
Війна стала визначальним фактором змін для заповідника. Якщо наземні екосистеми тримаються стабільно, то 1500 гектарів акваторії Запорізького водосховища потерпають від нестабільності. Атаки ворога на енергосистему змусили активніше використовувати потужності ГЕС, що призвело до різких коливань рівня води.
Період з кінця 2024 року та протягом усього 2025 року характеризувався станом посухи. Низький рівень води в Дніпрі змусив рибу та навколоводних птахів змінювати звичні місця нересту та гніздування, що спричинило ланцюгову реакцію змін у рослинних угрупованнях.
Олександр Пономаренко наголошує на важливості збереження заповідного статусу. Прикладом катастрофи є окупована Асканія-Нова, де колекції вивозяться, а доля степу невідома. За відсутності охорони землі Дніпровсько-Орільського заповідника могли б стати плацдармом для будівництва приватних маєтків та палаців через близькість до Дніпра та мальовничість краєвидів.
“Якщо людина не буде турбуватися про природу, ми залишимося в компанії на планеті лише з тарганами, щурами, блохами й вошами. І все. А все інше може зникнути”, – застерігає науковець.
Зникнення заповідних територій загрожує не лише втратою видів, а й деградацією якості повітря та води. У такому разі про традиційні форми відпочинку, як-от збирання грибів чи риболовля, людству доведеться забути назавжди.
Коментарі